Маркіян Камиш

український письменник

35

тобі скоро 35 та і мені вже за тридцять
вже помічаю плин часу

відчуваю, що не безсмертний
бачу як осипаються фрески планів
як вага снігу проламує шифер невдач

приходжу ніби в АА
в тишу сповідуюсь
іноді мене перебивають птахи
іноді не вистачає крісла-гойдалки
хоча ти і без неї вмієш заколисувати

старанно шукаю місця де не ловить зв’язок
ненавиджу всіх хто нарощує тут цивілізацію
хто хоче вирвати мене з обіймів тиші
вирвати з моїх обіймів тебе

р