Маркіян Камиш

український письменник

Долучитися тиші

Нестерпно тягне долучитися тиші.

Заскочити на київську картографічну, набрати генштабу 1:100000 і довго зліплювати листи у здоровенний один.

Дві години ламінувати скотчем, зникнути з пеленгаторів і ще вагатися де ночувати: на станції зондування іоносфери чи станції космічного зв’язку?

На всіх цих станціях, таких неефективних і грімголос титулованих зорями аж розкурочених, захоплених вібраціями протягу, насичених запахами мокроти.

Я дев’ять років не ходжу на київську картографічну фабрику, боюся навіть про неї загуглити, страшніше хіба приїхати, а її вже нема, теж закинута і доведеться туди вломитися аби в закинутого забрати топографію закинутих місць.

це як чекати автобус на вкритій мохом зупинці
я годин десять чекав
автобус не приїхав
зрештою, я й сам звідти не вибрався

р