Маркіян Камиш

український письменник

Криптоколонізація постапокаліпсису

Познайомився оце в аеропорту з хіпсторами. Кріптою вони закупились у 2015, тому наразі почуваються добре і перебувають у вічному пошуку мінних полів для інвестицій, а я читаю Джона Баньяна і валяю дурня на довгій пересадці.

Ну і кажу їм такий: чуваки і чувіхи, ну шо ви цейго? Які там «зелені» облігації? Яка охота за токенами? Шо ви як дєті малиє? Візьміть і купіть у нас Зону. Арендуйте її на 46 років. Ніяких казино і сміттєзвалищ навіть будувать не треба: криптовалютна колонізація пуерториканського типу в чистому вигляді.

Це буде острів свободи в нескінченному болоті бюрократії: ваш персональний regulatory sandbox, податкові канікули у вічність для міксу з тих, хто запізнився на автобуси евакуації і тих, хто таки встиг на потяг knowledge economy.

З динаміків на прип’ятських стовбах запустимо хаус і техно. Чорнобильська міліція — пильно стоятиме на варті наших тусовок. А самопоселенки, загорнуті в яскраві хустини, ходитимуть вулицями Лесі Українки та Гідропроекторська, засипатимуть їх пригорщами єшок із цинкових відер і співатимуть:

Тільки вигулькнув на небо
Місяць-зорепас,
Щедрий вечір, добрий вечір
Завітав до нас.

Йшов він лісом, йшов він степом,
Містом і селом,
Щоб велику Україну
Обгорнуть теплом.

У родину нашу дружню
Тихо увійшов
І до кожного серденька
Світлий шлях знайшов.